У неділю 18-го жовтня 2026 р. у Єпархії святого Миколая УГКЦ відбулась неймовірна й надзвичайно радісна подія. Преосященний +Венедикт (Алексійчук), єпарх Чиказький, відвідав Місію святого апостола і євангелиста Луки у місті Коді, штат Вайомінг США. Владика не лише очолив святкові богослуження з нагоди храмового празника, але й також освятив новий храм, підвищив місію до рівня парафії, і призначив о. Пилипа Ґілберта парохом, який до того був адміністратором.
Спільнота Церкви св. Луки — унікальна в УГКЦ, бо вона повністю складається з тамтешніх вайомінгців і всі богослуження моляться виключно англійською мовою. Насправді, єдині україномовні у цій спільноті — це священник, о. Пилип Ґілберт (що сам є корінним американцем і вивчив українську на Школі української мови і культури Українського католицького університету у Львові) і його дружина, — які познаймились під час його навчання в Україні (Можна слухати його інтерв’ю з того часу на Живе ТБ тут). На даний час на недільних богослуженнях є близько 60-ти прихожань, половина з яких є малі діти.
Шлях до засновування церкви в місті Коді (що має населення 10 000 осіб) почався восени 2021-го року, коли тамтешні українські греко-католики (внуки імігрантів з України) написали єпархії, просячи священника для їхніх духовних потреб. Починаючи з весни 2022-го року єпархіяльні священники почали приїжджати раз на місяць служити їм Божественну Літургію. У 2023-му році спільнота була призначена Місією єпархії святого Миколая і отримала назву святого апостола Луки. Від того часу спільнота молилась в доступних їм місцях: у клубному будинку і в старому магазині, які знаходились за містом. У неділю Пасхи (5-го квітня 2026) було оголошено про те, що скоро спільнота переїде у нове цегляне приміщення в самому центрі міста. У травні спільними зусиллями парафіян і о. Пилипа розпочалась робота над іконостасом у новому приміщенні. У неділю 14-го червня відслужилась перша Божественна Літургія у новій будівлі. Після цього розпочалася робота над безліччю дрібних проектів, а також закупівля церковних меблів, ікон, обрусів та інших необхідних речей для облаштування та оздоблення приміщення, щоб перетворити його на справжню церкву та підготувати до освячення. Все це стало можливим завдяки доброті та щедрості благодійників.
Святкові урочистості ропочались у суботу з прибуття і зустрічі Владики при дверях храму. Відтак Владика очолив Всенічне бдіння — 9-й час, Велику Вечірню з Литією, святкову Утреню і 1-й час— що, не зважаючи на назву, тривало лише чотири години. Ті, яким знайома візантійська традиція можуть помітити і дивуватись, що все Бдіння служилось поза святилищем, не заходячи і не виходячи через іконостас. Це є одним із унікальних моментів Бдіння перед освяченням храму: через те, що престіл і святилище неосвячені, двері іконостасу і катапетасма залишаються закритими і простір не вживається.
У неділю зранку знову при дверях храму владику +Венедикта урочисто зустріли катехумени (оглашенні) парафії, тримаючи коровай і сіль, як є прийнято в українській народній традиції. Після входу відбулось урочисте ввдягання Архиєрея в його ризи, святилище відкрилося, священнослужителі увійшли і розпочався чин освячення. Владика +Венедикт написав на своїй сторінці Фейсбуку: «Чин освячення церковної споруди відбувається за аналогією до Таїнств Хрещення та Миропомазання людини. Як людина народжується для духовного життя через занурення/обмивання, та помазання святим миром, так і будівля через обмивання та миропомазання перетворюється і стає істинним «Божим домом». Слава Богу, що відтепер ми маємо ще одне місце на землі, де линутиме молитва та прославлятиметься Господь!»
Перший крок освячення — «утвердження трапези». Найперше — топлений воскомастик наливається на чотири стовпи престолу і престольну дошку накладють на верх. Далі цю дошку твердо укріпляють, забиваючи каменями цвяхи до стовпів престолу. Багато моментів процесу освячення символізують приготування Христового тіла до поховання. Трапеза обмивається водою і пахучим милом, витирається, і потім виливають і розтирають вино, рожеву воду, і спікнард — так як тіло має помитися і помазуватися перед похованням. Після цього Архиєрей помазує трапезу святим Миром, як людину після Хрещення, і священнослужителі одягають її у білу лляну сорочицю (це для престола — крижма і плащаниця), яка шнуром прив’язується до престолу і після цього ніколи не знімається. Тоді антимінз і звичні нам кольорові обруси накладаються, і далі — чесний Хрест, кивот, Євангеліє, і семисвічник. Весь храм обкаджується, кропиться свяченою водою і помазується святим Миром. Aрхиєрей запалює нову свічку і вішає у святилищі, щоб вона вічно горіла, вказуючи на святість Божого храму. Завершальним кроком освячення є процесія принесення мощей мученика — у цьому випадку священомученика Йосафата архиєпископа Полоцького — які закриваються в капсулі і ставляться в центральний, п’ятий, стовп святого престолу.
В кінці Божественної Літургії з нагоди храмового празнику відбувся святковий хресний хід, під час якого читалось Євангеліє на кожній стороні храму. Потім було проголошено декрети про освячення храму, підвищення місії до рівня парафії і призначення пароха.
Співслужащими були: о. Пилип Ґілберт, парох церкви св. Луки в м. Коді, штат Вайомінг; о. Давид Андерсон, капелан Вайомінгського Католицького Коледжу в м. Ландер; о. Мартин Нейґі, адміністратор парафії св. Михаїла в м. Тусон, штат Аризона; о. Августин Леутон, адміністратор місії свв. Петра й Павла в м. Калиспел, штат Монтана; ієродиякон Паїсій (Фірман) Свято-воскресенського монастиря в с. Сейнт-Назіанз, штат Висконсин; і отець-диякон Кайл Уашут, президент Вайомінгського Католицького Коледжу. Візантійський хор Вайомінгського Католицького Коледжу співав освячення і Літургію. Близько 150 вірних взяло участь у святковому недільному богослуженні.
Тепер вірні парафії Святого Луки і всі греко-католики у штаті Вайомінг мають місце, яке вони можуть називати своїм духовним домом, де буде ширитись Євангеліє і прославлятись Господь за всі Його ласки. Слава Богу за все!
