Вірним єпархії святого Миколая
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі!
Коли ми відкриваємо Святе Письмо, то вже на початку книги Буття знаходимо згадку про благословення, яким Творець благословляє не лише морських тварин і птахів, але й перших людей — Адама та Єву, додаючи до нього право й обов’язок «панувати над створінням» (Бут. 1,28). В іншому місці Господь кличе Авраама йти до Обіцяної землі, обіцяє благословити його, зробити великим його ім’я і через нього благословити всі народи: «Я поблагословлю тебе і звеличу твоє ім’я, і ти будеш благословенням» (Бут. 12,2). Благословення — це знак Божої згоди, Його «так» щодо створеного Ним. Якщо Бог благословляє Авраама, це означає, що Він перебуває з ним. Бачимо, що вже від самих початків діалогу між Богом і людиною благословення є не просто випадковим добром, а динамічною співдією Бога і людини, сотвореної на Його образ і подобу.
В єврейській мові терміну «благословення», «благословляти» відповідає слово бераха (ברכה — berakhah). Використовується також слово барак (בָּרַךְ — barakh), яке має значення «благословляти», а в ширшому семантичному полі пов’язується зі світлом, сяйвом і Божою присутністю. Іншим єврейським словом є ашрей ( אַשְׁרֵי), ашер, що означає благословення як «щастя» – «щасливий той, кому добре з Богом». Це благословення пов’язане з усвідомленням того, що сам Господь Бог діє, щоб провадити нас істинним шляхом.
Благословення містить у собі кілька важливих елементів. Найперше воно є Божою ініціативою, оскільки Бог є Джерелом усякого добра і він благословляє людину, обдаровуючи її Своєю любов’ю та світлом. Водночас людина відповідає Господеві на Його дари, і саме в цьому благословенні відбувається зустріч Творця і творіння через молитву, прославу та смирення перед Його словом. Метою цієї співдії у благословенні є осягнення миру, радості, духовного й фізичного благополуччя.
У нашому щоденному житті ми потребуємо Божого благословення, яке отримуємо від Господа. Проте вже у Старому Завіті бачимо, що не лише Бог проголошує благословення, але й благочестиві люди, які живуть вірою та усвідомленням Божої присутності. Зокрема, коли Ревека залишає свою сім’ю, щоб стати дружиною Ісаака, вона отримує благословення від своїх рідних: «Поблагословили свою сестру Ревеку і сказали їй: Ти наша сестра, — стань незліченними тисячами; і хай твої нащадки успадкують міста ворогів» (Бут. 24,60). Подібно і Ісаак перед своєю смертю промовляє благословення своєму синові Якову: «Хай Бог дасть тобі небесної роси й родючості землі, і вдосталь хліба та вина. Нехай служать тобі народи й племена нехай схиляються перед тобою. Будь володарем над братами своїми, і нехай сини матері твоєї схиляються перед тобою. Проклятий, хто проклинає тебе, і благословенний, хто благословляє тебе» (Бут. 27,28–29).
У Новому Завіті знаходимо два головні слова, які перекладаємо як «благословення». Перше — макаріос (μακάριος), що перегукується зі старозавітним «ашер» — щастя (пор. розповідь про блаженства у Мт. 5; Лк. 6). Щасливою є та людина, яка знаходить свою мету й повноту життя в Бозі, а також та, чиї гріхи прощені і яка відновила свої стосунки з Творцем (пор. Рим. 4,6–8). Друге слово — евлогіо (eulogeo), яке зосереджується на промовленому до когось або над чимось доброму слові (пор. 1 Пт. 3,9; Еф. 1,3; Мт. 26,26).
У Новому Завіті Ісус Христос, Богочоловік, не лише благословляє Своїх учнів, але Сам є благословенням — Божою Любов’ю. Як каже апостол Павло: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах» (Еф. 1,3).
Ми всі потребуємо благословення, яке черпаємо зі Святих Тайн та інших священнодіянь. Служителями цього благословення в парафіяльних громадах є наші священники. Через Тайну Священства вони отримують особливий дар звершувати Святі Тайни та різні священнодійства. Через руки священника хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа, яких ми причащаємося на відпущення гріхів і життя вічне.
Кожен священник служить in persona Christi і в часі свого служіння є alter Christus — другим Христом. Він є живою присутністю Ісуса Христа, видимим знаком Його благодаті, якою покликаний ділитися з іншими. Саме тому благословення священника є цінним даром, що живить кожного християнина. Коли священник благословляє, він передає любов Христа — любов, яка потішає, дає силу й надію.
Ісус Христос об’явив повноту Своєї любові на хресті, тому священник благословляє знаком хреста. Щоб отримати благословення особисто, слід скласти руки хрестом (праву на ліву, долонями догори) і попросити: «Благословіть, отче!». У відповідь священник промовляє: «Бог благословить» і накладає хресне знамення. Той, хто приймає благословення, осіняє себе цим знаком, стає під знамено спасіння і визнає свою віру в Божу любов, просячи в ній зростати. Благословення є виявом Божої любові, тому його слід приймати з благоговінням.
Заохочую вас, дорогі в Христі, користати з благословень ваших душпастирів, а також самим щиро благословити Господа і благословляти своїх рідних, особливо дітей та батьків.
Благословення Господнє на вас, Його благодаттю і людинолюбством, завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Венедикт
Єпископ єпархії святого Миколая