«Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити» (Мт. 8:2)

Без сумніву, для людей стародавнього світу проказа була найстрашнішою хворобою. Це була невиліковна та поширена хвороба, яка поступово поширювалася по тілу, покриваючи його хворобливими, бридкими виразками та прирікаючи всіх, хто заразився, на жахливі страждання та смерть. Це була безжальна хвороба, яка не зважала на кордони і руйнувала життя всіх, кого торкнулася: чоловіків і жінок, молодих і старих, освічених і неписьменних, святих і злочинців, багатих і бідних. Втекти від неї було неможливо.

Проте, мабуть, найстрашнішим аспектом прокази було те, що вона прирікала хворих на ізоляцію, відокремлення від нормального суспільства, від родини і друзів. Оскільки хвороба була дуже заразною, прокажених виганяли з їхніх домівок і змушували жити в колоніях, далеко від міст і сіл, щоб вони не могли нікого заразити. Хворі на проказу справді були живими мерцями.

Через це люди смертельно боялися прокажених і прагнули тримати від них осторонь. Якщо прокажений випадково зустрічав здорову людину, він був зобов'язаний крикнути: «Я нечистий, тримайся подалі», щоб попередити не наближатися.

Ісус, мабуть, неодноразово стикався з хворими на проказу впродовж свого публічного життя подорожнього  проповідника. Одна з цих зустрічей описана в Євангелії, і вона глибоке значення для нас сьогодні, бо відкриває нові горизонти надії та можливості зцілення.

Коли Ісус зустрів на дорозі прокаженого, Він не відреагував так, як усі інші. Він не відвернувся зі страхом і відразою, не уникав, не ігнорував. Навпаки, Він підійшов, дивлячись на хворого з любов’ю, віддаючи йому належне гідності дитини Божої.

І бідолашний прокажений, радіючи, що хтось так до нього звертається, долаючи недовіру, упав навколішки перед Ісусом і сказав: «Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити». І ми читаємо в Євангелії, що Ісус простяг руку, доторкнувся до чоловіка і сказав: «Хочу, очисться!» (Мт. 8:3)

Ми схожі на цього прокаженого, якого ми бачимо в Євангелії, чи не так? Чи не правда, що наші тіла теж вкриті виразками, не обов’язково фізичними: гріхом, гордістю, заздрістю, похіттю, ненавистю? І чи не правда, що ця духовна хвороба ізолювала нас один від одного, а головне від Бога? Чи не правда, що ми часто, як прокажений, кричимо до Ісуса: «Я нечистий! Тримайся подалі! Можеш допомогти!?»

На щастя, ми, як Церква, входимо в особливий час літургійного року, призначений спеціально для того, щоб допомогти нам зруйнувати бар’єр, який наша духовна проказа поставила між нами та Богом – час Великого Посту.

Як це відбувається? За допомогою духовних інструментів і скарбів, які Церква пропонує нам під час Великого Посту: унікальні літургійні богослужіння, інтенсивніший режим особистої молитви, піст від того, що відділяє нас від Бога, добрі діла та служіння ближньому, а насамперед Святі Тайни Покаяння і Пресвятої Євхаристії.

Під час Великого посту Ісус наближається до нас, хворих на проказу гріха і гордині, так само, як Він підійшов до прокаженого на дорозі. І навіть, якщо ми відмовляємося і кричимо, що нечисті, негідні або не можемо змінитися, Ісус знає, що лише одним дотиком його руки ми будемо зцілені.

Тому протягом благословенної седмиці Великого посту, до якого ми наближаємося, взиваймо, як прокажений: «Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити!» Дозвольмо Ісусові наблизитися до нас і дозвольмо Його руці торкнутися духовних ран, які завдають нам стільки болю і горя: гордості, пожадливості, заздрощів і всіх інших пороків, а особливо духовних і емоційних травм, спричинених кровопролитною війною в Україні. Повернімося від ізоляції наших гріхів до люблячих обіймів Отця.

Входячи в ці благословенні дні, ми, ваші єпископи в Сполучених Штатах Америки, уділяємо вам благословення Святого Духа на плідний і благословенний Великий піст, яким ми разом мандруватимемо до Великодня.

Щиро у Христі,

+Високопреосвященний Борис Ґудзяк

Архиєпископ Філадельфійський

Митрополит Української Католицької Церкви у США

+Преосвященний Павло Хомницький, ЧСВВ (автор)

Єпископ Стемфордської єпархії

+Преосвященний Венедикт Алексійчук

Єпископ Чиказької єпархії святого Миколая

+Преосвященний Богдан Данило

Єпископ Пармської єпархії святого Йосафата